Ідентичність української мови: слово, що єднає націю

27 жовтня 2026 року, у День української писемності та мови, відбулася факультетська кураторська година «Ідентичність української мови: слово, що єднає націю» підготовлена кафедрою туризму та готельно-ресторанної справи. Спікеркою заходу стала кандидатка історичних наук Валентина Любченко. До онлайн–зустрічі долучилися здобувачі освіти різних спеціальностей факультету, які мали нагоду поглибити знання про історію української мови, її роль у збереженні національної пам’яті та культурної спадщини, а також осмислити значення мови у формуванні української ідентичності в сучасних суспільних реаліях.

Змістовою основою зустрічі стало дослідження української мови як важливого чинника національної самоідентифікації, збереження історичної пам’яті та культурної спадкоємності. У межах лекції було розглянуто історичні етапи розвитку української мови, особливості її функціонування в різні періоди, вплив мовної політики на суспільні процеси, а також сучасні виклики, пов’язані із захистом і утвердженням українськомовного простору.

Окрему увагу спікерка приділила історичним механізмам обмеження української мови та культури. Візуальні матеріали, представлені під час презентації, висвітлювали питання витіснення української мови з освітнього, видавничого й культурного середовища, а також сучасні процеси деколонізації та переосмислення мовної спадщини. Історичні приклади дали змогу простежити, як мовні практики пов’язані з питаннями культурної автономії, суспільної пам’яті та права народу на збереження власної ідентичності.

Важливою складовою заходу став інтерактивний формат взаємодії з учасниками. За допомогою мовної вправи здобувачі освіти мали змогу замислитися над повсякденним слововживанням, розпізнати поширені мовні конструкції та звернути увагу на нормативні українські відповідники. Обговорення правильності мовлення актуалізувало питання мовної компетентності, культури усного спілкування та свідомого вибору мовних засобів у різних комунікативних ситуаціях.

Доповненням до лекційної частини став перегляд тематичного відеоматеріалу про українську мову, її історичну долю та суспільне значення. Відеоісторії й документальні візуальні образи посилили емоційне сприйняття порушеної проблематики та допомогли поєднати історичні факти із сучасним досвідом утвердження української мовної ідентичності.

У науково–освітньому вимірі такі зустрічі сприяють розвитку критичного мислення, поглибленню історико–культурних знань і формуванню відповідального ставлення до державної мови. Українська мова постає не лише як система комунікативних засобів, а і як носій колективної пам’яті, культурних кодів, цінностей та символічних смислів, що забезпечують тяглість національної традиції.

Українська мова – це не лише спадщина минулого, а й активний чинник формування майбутнього.